Як заготовити силос і сінаж на які заслуговують корови

Сьогодні питанню кормозаготівлі приділяють багато уваги у рамках тематичних заходів, семінарів та приватних консультацій. Проте, на практиці, цей процес усе ще має два слабких місця — логістика (транс­портування від поля до місця зберігання) та технологія закла­дання кормової маси (швидке перекривання доступу кисню для забезпечення початку процесу консервації).

Необхідними умовами для забезпе­чення швидкого початку процесу розвит­ку бактерій є не тільки оперативне напов­нювання силососховища, а й оптимальне ущільнення кормової маси.

Коли ми подаємо до силосної траншеї масу зі швидкістю 100 т/год, то маємо розуміти, що цю кількість потрібно яко­мога швидше розрівняти. Одразу слід зауважити, що за високої подачі маси в яму, питання її розподілення є більш пріоритет­ним, ніж подальше ущільнення (адже на практиці, якщо вона розподілена на шари 10-15 см, то й ущільнити її неваж­ко). І в цьому ключі досить часто фермери одразу зустрічаються з проблемою — домогтися рівного шару маси дуже важко. Особливо це стосується закладання люцернового чи злакового сінажу, які, на відміну від кукурудзяного силосу, менш сипучі та важко  піддаються розсуванню. Тож, коли оператор розрівнює тра­ву традиційним способом, заходячи у масу відвалом, то вона починає чинити супро­тив і  трактор в якийсь момент  може зупинитися і колесами закопатися  в вже ущільнену масу. Щоб уникнути  закопування  тракторист вимушений зменшувати  супротив на трактор  і підіймати відвал вгору. В результаті  підняття відвалу в гору  шар маси  під ним збільшується і збільшується, що призводить  до  витрати додаткового часу на розрівнювання.

• Такий варіант не є рішенням, оскільки в результаті ми отримуємо шари не у 10-20 см (які є оптимальними для ущіль­нення), а у 30-40 см (іноді навіть у 60 см). Чому? Річ у тім, що піднявши лопа­ту та наїхавши на шар, трактор підіймається ще вище, чим і робить без того вели­кий шар ще більшим. Далі ми починаємо його трамбувати та утворюємо так звану «повітряну подушку», яка не трамбується, а навпаки після проїзду трактора втягує кисень в себе, не забез­печуючи потрібних анаеробних умов.
• Інший варіант — зменшити швидкість потоку маси у траншею. У цьому випадку ми справді можемо більше уваги приділи­ти розрівнюванню, зменшуючи та вирів­нюючи шари. Втім, виникає інше питан­ня — за більш повільного заповнення ями ми не можемо забезпечити швидке пере­кривання шарів маси й, як наслідок, знову ж таки матимемо довгий по часу контакт маси з повітрям і як результат - низьку якість корму.

Зараз для рівномірного розподілення силосної маси господарства почали вико­ристовувати потужні фронтальні наван­тажувачі з шарнірною рамою, оснащені силосними вилами, які захоплюють набагато більший об’єм, ніж відвал. Вила 3-5 м завширшки можуть за прохід розрівняти понад 15-20 м³ за розподілення кукурудзяного силосу, але на трав’яних масах ми все одно бачимо той самий результат — ні вила, ні відвал не дозволя­ють швидко  досягти  достатньо рівного і невисокого шару.

Не менш важливим є процес трамбу­вання. Якщо ми дотрималися технології та правильно розподілили масу на рівні шари, то трамбування колесами тракто­ра, в принципі, виступає доволі ефектив­ним рішенням. Але тут також потрібно враховувати декілька важливих нюансів.

■ Доволі часто для пришвидшення швидкості трамбування підприємства використовують спарені колеса, мовляв: «За один прохід трактор може брати понад два метри силосної маси за раз». І візуально це, дійсно, виглядає ефективно та гарно, втім, насправді є не зовсім правильним рішен­ням — ми трамбуємо масу тільки згори, а знизу вона залишається недостатньо ущільненою. Річ у тому, що спарені колеса розроблені і використовуються  для того, щоб зменшити тиск на ґрунт під час польових робіт, а на ямі ми, навпаки, зацікавлені у створенні більшого тиску.

■ Якщо ж у господарства є бажання трамбувати масу  тільки трактором, то потріб­но поставити максимально вузькі коле­са та якомога вище підняти в них тиск. Але знову ж таки, це також не назвеш оптимальним рішенням, оскільки навіть за умов використання важкого тракто­ра, ми повинні розуміти, що ці агрегати виготовляють здебільшого під польові роботи, а відповідно, розподіл ваги у них збалансований таким чином, щоб максимально зменшити тиск на ґрунт, забезпечивши оптимальне  зчеплення коліс з поверхнею  під час оранки чи сівби та зменшити їх пробуксовування. Крім того, і ширина коліс не буде достатньо широ­кою для швидкого процесу ущільнення оскільки за один проїзд можна буде ущільнити ширину до 1500 мм.

Чудове рішення щодо питання трам­бування знайшли європейські підприємства, які з роками дедалі активніше використовують обребрені котки для ущільнення силосних мас.

• По-перше, це обладнання створює тиск у декілька разів більший, ніж коле­со трактора.
• Другий момент — ця техніка універ­сальна, оскільки нею можна трамбувати як траву, так і кукурудзяний силос.
• По-третє, за рахунок своїх ребер, котки ефективно видаляють повітря з маси на глибині. Обребрений коток прорізає масу на глибину 5-10 см і тільки там починає трамбувати (тому, навіть якщо на по верхні маси є горб, коток його проріже та рівномірно ущільнить під ним).
• Четверта перевага — більша ширина. Якщо ми трамбуємо трактором, то у кращому випадку захоплюємо область шириною 1,5 м. Котки ж, як правило, йдуть три метри завширшки (ширше трьох метрів ущільнювальний барабан фахівці не рекомендують застосовува­ти), що дозволяє говорити про вдвічі швидший  та ефективніший процес трамбування.

Для різних господарств підійде різне обладнання:

• якщо підприємство тільки розпочинає займа­тися молочним бізнесом, то, цілком ймовірно, що одночасно сіятиме і сінаж, і силос. Для роз­гортання маси підійде екскаватор чи наванта­жувач із відвалом, які ми, напевне, знайдемо у кожному господарстві, тому все зведеться до того, щоб надалі цю масу ефективно ущільни­ти. Силос буде потрібно трамбувати вже в тому ж році, а сінаж — аж у наступному. Тобто пер­шочергова потреба у барабанному розподілю­вачі для сінажу відпадає, а от утрамбувати силос без котка буде дуже важко;
• звичайно, якщо підприємство все ж ставить у пріоритет заготівлю люцернового або попу­лярного зараз злакового сінажу, то без бара­банного розподілювача не обійтися. Звичай­но, можна спробувати розрівняти масу відва­лом, але належної якості ми не досягнемо;
• якщо ми говоримо про господарство, яке має великі виробничі масштаби та об’єми та возить силос великогабаритними машинами, то тут не обійтися без силосних вил, оскільки тоді виникає потреба швидко захопити масу та розподілити її перед трамбуванням.

Трамбування не настільки важливе тоді, коли ми заготовляємо корм, як тоді, коли відкри­ваємо яму та починаємо його виймання. На практиці трапляються випадки, коли підприєм­ства заготовляли силос у ямі, утрамбовували, накривали плівкою. Потім брали проби, які показували хорошу енергію в кормі. Але коли яму відкривали й починали звідти брати силос та зго­довувати його — підвищення показників про­дуктивності у тварин господарство не спостері­гало. Проблема полягає у неправильному вийманні силосу — вириваючи затрамбований корм навантажувач порушував ущільнення в масі. Керівник одного відомого підприємства порів­няв це з яблуком, «яке відкушують один раз на день: тільки перший раз смакуєш свіже, а в наступні дні кусаєш вже підгнилі краї».

При ущільненні силосної маси рекомендується трамбувати без поспіху — за робочої швидкості до 5 км/год. Решту коток зробить сам.

Для роботи з котком ніякої спеціальної кваліфікації не потрібно. Людина, яка до того працювала з трактором на трамбуванні, взагалі не відчує змін — лише збільшиться тиск на масу та підвищиться швидкість трам­бування.

Що стосується роботи з барабанним роз­поділювачем, то це більш складне обладнан­ня, оскільки трава не так легко піддається розподіленню, як силос. Тому потрібно, щоб приїхали спеціалісти від компанії-постачальника і чітко навчили оператора працювати з підстінком ями та великими купами маси, щоб не затримувати процес розподілення.

Завдання господарства у цьому ключі — мінімізувати плинність кадрів. Оскільки часто траплялися випадки, коли навчали оператора працювати з розподілю­вачем, а наступного року на агрегаті працю­вала вже інша людина, яка робила свою роботу не тому, що потрібно. Хоча є багато талановитих трактористів, яких і навчати не потрібно — подивились відеопрезентацію і працюють.

Правильно застосова­на технологія заготівлі та виймання силос­них кормів забезпечить на 100% збережен­ня енергії та за умов правильно підібраного збалансованого раціону дозволить отримати максимальну продуктивність від кожної корови.

На сьогодні використання котків поки що важко назвати популярною тенденцією серед вітчизняних госпо­дарств. І поки це обладнання доводить свою ефективність на європейських фермах, українські тваринники продов­жують здебільшого використовувати для трамбування тракторну техніку.

З одного боку цьому передує недовіра до чогось нового, а з іншого — ми завжди все робимо поспіхом. Зазвичай, перед кормозаготівлею у тваринників виникає чимало інших питань, тому перейматися питанням купівлі котка вони розпочина­ють безпосередньо у сезон вже перед самою закладкою. Як наслідок, обладнання у цей період вже розкуповує­ться, а час на його виготовлення колива­ється у межах місяця. Підприємство вирішує відкласти питання на наступний рік, і картина повторюється.